Архів - Січ 22, 2018

        99 років тому відбулась вікопомна подія для всього українського народу - 22 січня 1919 року дві суверенні українські держави - Українська Народна Республіка й Західно-Українська Народна Республіка – об’єдналися в самостійну соборну державу.
        Акт злуки був проголошений на Софіївському майдані в Києві. Об’єднавча акція 1919 року залишила глибокий слід в історичній пам’яті українського народу. Цій даті судилося навічно закарбуватися в історії України величним національним святом. Під прапор єдиної держави стали люди різні за своїм походженням та освітою, майновим станом та звичаями. Їх об’єднало розуміння того, що тільки соборний народ є нацією. І хоча через низку тодішніх обставин, національна революція зазнала поразки й Україна знову виявилася розшматованою, але знак у вічність був поданий.
        Саме тому 22 січня 1990 року було проведено величну маніфестацію національного пробудження, прагнення до волі та консолідації всієї української спільноти – “живий ланцюг” єднання. Взявшись за руки, мільйони людей з’єднали українські землі від Софіївського майдану у Києві до Харкова та Львова і в такий спосіб продемонстрували ідею державної незалежності, соборності та свободи.
        Тож 22 січня у місті Сарни на площі біля пам'ятника Т.Г. Шевченка відбулося покладання квітів з нагоди Дня Соборності України.

    Сердечно вітаю вас з одним із найважливіших державних свят, яке символізує єдність українських земель – Днем Соборності України.  Україна пройшла довгий і тяжкий шлях до свого об’єднання, до того моменту, коли 99 років тому провідні державні діячі з різних сторін подали один одному руки. І хоча об’єднання двох Українських Народних Республік урочисто було проголошене ще в далекому 1919 році, реальна державна незалежність України була закріплена тільки 24 серпня 1991 року. 
    Свято Соборності нагадує всім нам, що немає окремої Східної і Західної України. У нас – єдина держава, а всі ми – представники єдиного українського народу! Лише усвідомивши, що ми  –  єдина нація, зможемо перемогти всі труднощі та перешкоди на шляху розбудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Саме тому нам потрібно зосередити увагу на тому, що об'єднує нас, а не роз'єднує, шукати рішення, які дозволяють зберегти набуте, зробити все, що від нас залежить, для розквіту краю, зміцнення держави.