Інше

         29 років пройшло з того часу, як останній наш солдат покинув Афганістан, але до сьогодні болять серця солдат і офіцерів, а пам’ять продовжує нагадувати про ті жахливі часи. Нічим не зміряти глибину людських трагедій, психологічних потрясінь, що спіткали людей, які знають, що це – загибель найкращого друга й побратима, які бачили своїми очима, що таке «Чорний тюльпан» та «Вантаж–200».
        Ставлення до війни у більшості людей – як до трагедії і болю. Але тільки тим, хто пройшов війну, бачив поруч смерть і страждання, дано зрозуміти, яким безцінним даром є людське життя, мир і злагода.
        Сьогодні з глибоким сумом схиляємо голову перед пам’яттю тих, хто загинув. Низько вклоняємось батькам і матерям, які виховали синів-героїв. На жаль, у ХХІ столітті не обходиться без військових втручань та миротворчих місій. Прикладом цього є події, які сьогодні відбуваються на Сході нашої країни. Минулі втрати повинні стати для всіх нас цінним уроком, щоб уникнути повторного розгортання кривавих сценаріїв. У місцях ескалації збройних конфліктів стабільно виникають ситуації, що загрожують здоров’ю та життю мирних жителів і миротворців. Тому у день, коли ми згадуємо всіх учасників та жертв воєнних дій на територіях інших держав, варто задуматися над цінністю життя та віддати шану всім тим, хто ціною свого майбутнього заплатив за мир.