25 листопада - День пам'яті жертв голодоморів

        

        Голодомор… Його жертви… Знищення українських синів і дочок – ця тема найболючіша з усіх, яких торкаєшся, вдивляючись у ті страшні роки.
        З кожним роком усе меншає свідків, мало хто з безпосередніх учасників вижив у перші два голодомори 1921-1923, та 1932-1933 рр., а ще менше з них пережили події буремних років побудови «світлого майбутнього» для всього людства – громадянську війну, «стройку комунізму», Другу світову. Свідків повоєнного голодомору 1946-1947 рр. більше, але донедавна їхні уста були скуті мовчанням, бо до самого кінця радянських часів сама згадка про голодомори була заборонена під страхом тяжкої кари.
        Чорною стрічкою вписано Голодомор в українське минуле. Ми схиляємо голови перед пам’яттю про мільйони жертв найбільшої в історії людства гуманітарної катастрофи, яка мала страшні для України наслідки. Розкуркулення, а насправді знищення ефективного селянства, введення грабіжницьких планових завдань із хлібозаготівлі перетворило Україну на територію масової гибелі людей, забрало життя близько десяти мільйонів чоловік, позбавило нашу Батьківщину селянського працьовитого цвіту.
         Сьогодні продовжується процес визнання трагедії Голодомору світовою спільнотою. Дуже важливим є встановлення історичної правди про трагічні події. Багато свідчень про ті лиховісні часи спливає лише тепер, і забутися вони не повинні. Нинішнє покоління має глибоко усвідомити масштаби пережитого Україною і зробити все для збереження пам’яті про загиблих. Низький уклін і вічна пам’ять усім, хто дочасно пішов з життя у голодні роки. Ми разом, всім народом тужимо за невинними жертвами.
         Щиро бажаю, щоб страхіття Голодомору ніколи не повторилися. Та водночас ми горді за наш народ, який, незважаючи на всі лихоліття, зумів зберегти ідентичність, здобути незалежність та впевнено йде власним шляхом у майбутнє.