До Міжнародного дня людей з обмеженими можливостями
Щороку 3-го грудня Україна разом з усією світовою спільнотою відзначає Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. Цей день, перш за все, покликаний нагадати, що серед людей, які нас оточують, дехто потребує підтримки більше за інших. Саме цим людям, як нікому, потрібна віра в майбутнє, у те, що держава, влада на місцях спроможні захистити своїх громадян. У нашій країні соціальна політика щодо захисту інвалідів розвивається за кількома напрямами. Це забезпечення надання соціальної допомоги й пільг із різних рівнів бюджету, підтримка діяльності неурядових організацій, проведення соціальних заходів тощо. Допомогти створити необхідні умови для нормальної адаптації у суспільстві людей з обмеженими можливостями, їх самореалізації, духовного й культурного зростання – це не лише завдання держави, але й обов’язок кожного з нас. Адже наше особисте ставлення та готовність простягнути руку допомоги тим, хто цього найбільше потребує, відображає загальний рівень гуманності й цивілізованості нашого суспільства.
Часто люди, яким доводиться долати життєві перешкоди та нелегкі випробування долі, навпаки проявляють виняткову силу духу й непохитну віру в життя. Вони володіють не лише знаннями й талантами, а й високими вольовими й моральними якостями. Їхня мужність і наполегливість стають взірцем для інших, навчають доброті й терпимості. Яку ж бо силу потрібно мати, щоб перебороти в собі біль, страждання, відчай, коли доля жорстоко познущалася над життям. У суспільстві існує багато чинників благополуччя: багатство, краса, сила, розум, талант. Але безперечно головний серед них – здоров'я. Втрата здоров’я для кожної людини є болісною. Недугу не вибирають, вона вибирає сама і, на жаль, позбутися її важко, або просто неможливо. За будь-яким із діагнозів – людські долі, відчуття приреченості. Як, опинившись в неймовірно складних соціально-економічних умовах, маючи фізичну недугу, знайти дорогу, яка виведе з лабіринту? Хто може допомогти на цьому тернистому шляху? Де знайти сили щоб боротися, протистояти злій долі? Як звільнитися від тягаря, навчитися радіти, сміятися, бути такими як всі? Відповісти на всі ці питання, ми не можемо, але можемо бути небайдужими й допомогти.
У цей день звертаюсь до всіх із проханням відкрити своє серце та зробити піклування про ближнього, співчуття й милосердя нормою повсякденного життя.
Микола Драганчук,
голова районної ради
голова районної ради
Додати коментар