До Дня пам’яті жертв голодомору та політичних репресій
Шановні краяни. Сьогодні ми визнаємо, що голод в Україні у 1932-1933 роках, відомий, як Голодомор, в дійсності був страхітливим злочином проти людства. Він був цинічно и жорстоко спланований сталінським режимом з метою придушення волі всього українського народу до опору тоталітарній системі, до національного відродження. Аналогів таких подій у світовій історії знайти важко, адже методом масового знищення людей було обрано голод.
Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби, а тому становила серйозну загрозу для геополітичних намірів. З огляду на це сталінський режим вдався до відкритої війни проти українців.
Коли йде війна, є очевидний ворог. Тут же, навпаки, офіційно пропагувалася ідеологія інтернаціоналізму і братерства, проголошувалися «найсвітліші ідеали, мета – комунізм», і водночас внаслідок цілеспрямованих дій влади, за підтримки «громадськості» – комсомолу, профспілок, комнезамів – населення було доведене до масової голодної смерті.
Ті, хто вижив, підірвали своє фізичне та психічне здоров’я. В їхні душі назавжди закрався страх голоду. Голодомор винищив або покалічив ціле покоління селянських дітей.Згубність такого явища неможливо переоцінити. Доля дітей у цій величезній катастрофі найбільше приголомшує розум і не може бути виправдана з будь-якого погляду.
«Пізнайте правду і правда визволить вас», – говориться у Святому Письмі. Українців довго привчали забуттю, нам пропонували вирвати з української історії цю жахливу сторінку. Тільки в 1991 році, коли Україна встановила свою незалежність, люди змогли взнати про причини цього трагічного періоду в нашій історії. Вочевидь, Україна пережила трагедію світового масштабу.
Українці повинні знайти в собі мужність визнати й переконати інших, що нація стала жертвою страшного злочину, який ніколи не повинен повторитися. Ми маємо усвідомити, що сьогоднішнє населення України є нащадками тих, хто вижив у ті страшні часи. Але нас могло б бути набагато більше...
Ми прагнемо, щоб наші знання допомогли людству уникнути схожих трагедій у майбутньому. Ми хочемо, щоб Голодомор ніколи не повторився, ніде й ні в якій формі. Якщо сьогодні дехто говорить, що Західна Україна немає до цього відношення, що це стосується тільки Сходу та Центру – це політика того, хто не бачить нас єдиною нацією, очевидці ж лихоліття живуть серед нас, вони бояться власної пам'яті.
Сумні ювілеї Голоду в Україні нарешті відзначають на урядовому рівні. Але лише ми - як цілий народ - можемо віддати належну шану нашим предкам, жертвам Великого Голоду. Лише нам вони справді потрібні. І лише наша пам'ять може перемогти зусилля тих, хто відправив їх на страшну смерть 78 років тому. Кожен з нас повинен пам'ятати про цей день, щоб зафіксувати Голодомор в нашій пам'яті однією з найстрашніших сторінок нашого минулого.
Тож не забуваймо минулого в ім’я майбутнього!
Микола Драганчук,
голова районної ради
Додати коментар