Архів - Січ 21, 2009

Шановні краяни!

        В історії українського народу є багато важливих дат, але особливі серед них - ті доленосні події, які прокладали шлях до незалежності України. До цих подій, безперечно, належить День Соборності України. 22 січня 1919 року - день ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину державу. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом. Збулася віковічна мрія українського народу жити  однією сім'єю на своїй землі, в єдиній державі, не розділеній кордонами і не розшматованій не­дружніми сусідами. То був пам'ятний день тріумфуючого спалаху єдиної думки, загальної доброї волі, бо «соборна» означає спільна, злагоджена, та, що має згоду усіх. Значення цього свята полягає не лише в історичному контексті, а насамперед у дії на майбутнє, у нашій готовності разом працювати на зміцнення в Україні принципів демократії і свободи, розвиток єдиного гуманітарного та інформаційного простору, поліпшення добробуту громадян.

        І зараз, через 90 років після Акту Злуки, важливо усвідомити, що ми – єдина нація, яка змогла відстояти не тільки свою свободу, а й демократичний її розвиток. У цей день ми особливо повинні задумуватись над аксіомою: незважаючи на те, де ми живемо – на Поліссі чи на Донбасі, Слобожанщині чи Галичині – ми є українцями, нащадками лицарів Київської Русі та запорізьких козаків.