Шановна громадо!
93 роки тому молоді захисники щойно посталої Української Народної Республіки власною кров`ю вписали нову героїчну сторінку в історію українських визвольних змагань. Як відомо, в кривавій битві, що відбулась 29 січня 1918 року, зійшлись не на життя, а на смерть, більшовицькі війська та понад 300 чоловік гімназистів, студентів і курсантів військових шкіл міста Києва, котрі стали на захист своєї Вітчизни, рішуче відстоюючи право Українського народу жити у власній державі. Це була палка і щира українська молодь, яка до нестями любила Рідну Землю. І вони пішли в цей свій перший і останній бій, прекрасно розуміючи, що не повернуться, але для них дороги назад не існувало. Бій під Крутами увійшов у нашу історію як зразок самопожертви, мучеництва і героїзму.
Від того далекого січневого дня 918 року розпочався довгий шлях боротьби і горіння, смертей і перемог, шлях до Української Самостійної Соборної Держави.
Незважаючи на заборони радянських часів, пам'ять про загиблих під Крутами юнаків переходить з покоління в покоління, від діда-прадіда до нині сущих. Три сотні життів, три сотні прикладів героїчного подвигу, який нагадує нинішньому поколінню, що воля не дається слабкодухим, що українська незалежність - не збіг обставин і не випадковість, які ні до чого не зобов'язують і не накладають відповідальність. За неї заплачено велику й гірку ціну жертовної боротьби багатьох героїв і багатьох поколінь, серед яких навічно вписані в історію імена загиблих у бою під Крутами.
Ми сьогодні низько вклоняємося і дякуємо Героям Крут. Вони довели, що Українська держава є і буде, допоки, навіть у найтрагічніших умовах, країна народжує великих синів, що, не задумуючись, віддадуть своє життя за рідну Вітчизну. Невимовний біль втрати тісно переплітається із почуттям гордості за свою націю. Приклад Героїв Крут показує, що у нашій країні були - і, вірю, завжди будуть - люди, готові захистити свою країну. Нашою святою даниною загиблим юнакам має стати відданість ідеалам державності, бажання гідно жити і натхненно творити на благо рідного краю.
Від того далекого січневого дня 918 року розпочався довгий шлях боротьби і горіння, смертей і перемог, шлях до Української Самостійної Соборної Держави.
Незважаючи на заборони радянських часів, пам'ять про загиблих під Крутами юнаків переходить з покоління в покоління, від діда-прадіда до нині сущих. Три сотні життів, три сотні прикладів героїчного подвигу, який нагадує нинішньому поколінню, що воля не дається слабкодухим, що українська незалежність - не збіг обставин і не випадковість, які ні до чого не зобов'язують і не накладають відповідальність. За неї заплачено велику й гірку ціну жертовної боротьби багатьох героїв і багатьох поколінь, серед яких навічно вписані в історію імена загиблих у бою під Крутами.
Ми сьогодні низько вклоняємося і дякуємо Героям Крут. Вони довели, що Українська держава є і буде, допоки, навіть у найтрагічніших умовах, країна народжує великих синів, що, не задумуючись, віддадуть своє життя за рідну Вітчизну. Невимовний біль втрати тісно переплітається із почуттям гордості за свою націю. Приклад Героїв Крут показує, що у нашій країні були - і, вірю, завжди будуть - люди, готові захистити свою країну. Нашою святою даниною загиблим юнакам має стати відданість ідеалам державності, бажання гідно жити і натхненно творити на благо рідного краю.
Вічна пам'ять і слава загиблим! Слава Україні!
Микола Драганчук,
голова районної ради
голова районної ради
Додати коментар