Дорога громадо!

        Надходять сумні роковини однієї з найчорніших дат в історії України – аварії на Чорнобильській атомній станції. 24 роки тому ніхто не здогадувався про такий раптовий прихід біди. Та вона прийшла, не пощадила ні дорослих, ні дітей. Спливатимуть роки, але ми ще не раз будемо повертатися до подій весни 1986 року. Адже для когось вона стала останньою, для когось  перекреслила всі сподівання на щасливе і безхмарне майбуття, для когось навіки зруйнувала мрії, які вже ніколи не втіляться через незадовільний стан здоров'я, вона назавжди змінила життя мільйонів людей, змінила Україну, змінила світ.

        Страшна трагедія не оминула і жителів Сарненського району, під радіаційним впливом опинилися всі населені пункти. На сьогоднішній день в районі проживає понад 89 тис. потерпілих, у тому числі майже 28 тис. потерпілих - діти. Люди живуть і працюють на забруднених радіонуклідами територіях, діти ходять в школу і садки, вивчають історію рідного краю. Чорнобиль з його бідою став, на жаль, невід'ємною часткою нашого життя, буденністю, яку ми часто навіть не помічаємо, про яку призабуваємо, долаючи щоденний шквал насущних проблем, але біда не зникла.

        У дні Чорнобильської трагедії ми привертаємо увагу, як української так і світової громадськості, до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров'я, а інколи й життя. Сотні ліквідаторів-добровольців тієї квітучої весни відправились на зустріч невідомій небезпеці. Сарненщина також відрядила багато своїх фахівців (міліціонерів, пожежних, будівельників, медичних працівників та інших спеціалістів) на боротьбу з невідомою та неконтрольованою стихією. Вони зробили все можливе, щоб приборкати палаючий реактор, евакуювати із ураженої зони людей, врятувати рідну землю від радіаційного опустошення. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу, перед тими кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

        Сьогодні всі, кого травмував Чорнобиль, щоденно пожинають наслідки трагедії. Їм потрібна особлива турбота держави та громади. В останні роки посилилась увага до цих питань, у минулому році урядом було прийнято низку рішень на державному рівні – збільшились виплати чорнобильцям з держбюджету, розширилось коло тих, хто користується пільгами, законодавством передбачено близько 50 видів пільг, компенсаційних виплат, доплат і допомоги. Основними є безкоштовне перебування дітей в дошкільних закладах, безкоштовне харчування дітей у навчальних закладах, санаторно-курортне лікування та оздоровлення дітей, виплата компенсацій інвалідам, які втратили здоров’я внаслідок Чорнобильської катастрофи, та щорічної допомоги на їх оздоровлення, безплатне придбання ліків за рецептами лікарів тощо.

        У 2009 році з держбюджету для Сарненського району виділили 33,9 млн.грн. на пільги та компенсації. Крім того видатки на медико-санітарне забезпечення осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, становили 3,8  млн.грн., на харчування дітей у дошкільних і шкільних закладах - 22,9 млн.грн.Суми чималі, хоча потреб значно більше і вони постійно зростають. Тому не менш важливим для тих, хто втратив своє здоров’я, є наша щоденна дієва підтримка у боротьбі з недугами та іншими життєвими негараздами, а ще немеркнуча пам'ять про те, що сталося. Запевняю, що зі свого боку ми, районна влада, докладаємо і докладатимемо всіх зусиль, аби максимально охопити увагою та турботою людей, які постраждали від наслідків катастрофи і, які живуть сьогодні серед нас.

        Нехай трагедія Чорнобиля буде також для всіх нас пересторогою і наукою. Стараймося, згідно із нашими обов’язками, відповідально виконувати суспільні і професійні завдання так, щоб своїми діями не викликати жодних втрат, нещасть у нашому суспільному житті. Трагедія Чорнобиля не минула. Вона триває й понині, вона з нами, бажаємо ми того, чи ні. Забувати про це ми не в праві заради майбутніх поколінь. 

        Пошли ж нам, Боже, згоду, терпіння і любов.

Микола Добриднік,

голова районної ради