Шановна громадо!

        Ім'я великого Кобзаря – це символ величі людського духу, а його життя і творчість еталон мужності, честі, незрадливого служіння рідному народові.

        Тарас Шевченко надихав і надихає українців усіх минулих і теперішніх поколінь на боротьбу за свої національні й соціальні права, його слово й нині окриляє і спонукає до дії, не дає зупинитися на півдорозі, кличе до омріяних у віках ідеалів правди і справедливості.

        Минає 196-й день народження нашого великого поета і художника. А постать його не віддаляється від нас, а навпаки стає ближчою, зрозумілішою, ріднішою.

        Поезія Кобзаря – вічна книга життя українців. Для кожного покоління вона була і залишиться джерелом глибинних смислів нашого буття. Вислів Шевченка «Борітеся- поборете» перетворився на символіку активного життя.   

        Усім своїм життям Тарас Григорович довів, що любов до рідної землі, до свого народу не вимірюється ніякими благами і почестями. Така любов здатна витримати великі випробування і страждання. Де б він не був – в далекому Петербурзі чи оренбурзькому засланні – серцем і душею Кобзар завжди був з Україною. Велика любов до рідного краю пробудила в ньому непримиренність до гноблення народу. Непримиренний ворог царського самодержавства, письменник закликає Україну до незалежності. Своєю творчістю Великий Кобзар навчає нас любити Україну, нашу віру, наш народ, усе робити, для того, щоб наша держава процвітала.

        Актуальність Кобзаря в сучасному житті зумовлена історикою його пророцтв. Деякі з пророцтв збулися. Падіння російського самодержавства, крах імперії, незалежність України – усе це мало відбутися невідворотно.

        Не було сумнівів у Тараса Шевченка щодо відродження вільної України, відновлення її слави:

        І оживе добра слава,

        Слава України.

        Лише генію доступні смисли буття його народу і в минулому, і в прийдешньому.

        До деяких пророцтв Шевченка варто прислухатись і сучасним політикам. Його не полишала ідея єдності слов’янських народів після лихоліть розбрату, війни і чвар:

        І брат з братом обнялися

        І проговорили

        Слово тихої любові

        Навіки і віки!

        Тож сьогодні, вшановуючи пам’ять Великого Кобзаря, ми вчимося у нього любити сою рідну землю, свій народ та себе в Україні.