ДО ВІДОМА

        Міжнародна організація праці (МОП) оголосила 28 квітня Всесвітнім днем охорони праці з метою привернення уваги світової громадськості до масштабів проблеми та до створення і просування культури охорони праці, яка може сприяти зниженню щорічної смертності на робочому місці.

        Ідея святкування Всесвітнього дня охорони праці бере початок від Дня пам’яті загиблих працівників, який було проведено американськими і канадськими трудящими в 1989 році в пам’ять про працівників, що загинули та постраждали на роботі; уперше в світі з ініціативи МОП він відзначався у 2003 році. Україною підтримано ініціативу МОП і 28 квітня відповідно до Указу Президента від 18 серпня 2006 року № 685/2006 визначено як День охорони праці. У 2021 році Всесвітній день охорони праці за рекомендацією МОП відзначатиметься під девізом «ПЕРЕДБАЧАТИ, ГОТУВАТИСЯ ТА РЕАГУВАТИ НА КРИЗИ – ІНВЕСТУЙМО ЗАРАЗ У СТІЙКІ СИСТЕМИ БЗР». Характерною особливістю сучасного виробництва в Україні є наявність шкідливих і небезпечних умов праці. Окрім того, ситуація, що склалася в країні, за короткий час може призвести до реального дефіциту трудових ресурсів. Упродовж майже всього періоду незалежності України рівень виробничого травматизму мав стійку тенденцію до зниження, але останнім часом почався зворотній процес і кількість травмованих та загиблих на виробництві досягла критичної позначки. Тому проблема збереження здоров’я і життя працездатних громадян має особливе значення, а тематика Дня охорони праці у 2021 році є як ніколи актуальною. Культура охорони праці – це створення чітко сформульованої системи прав, обов’язків та сфер відповідальності, де принцип профілактики має найвищий пріоритет. Безпечні та здорові умови праці визначаються не тільки чинною законодавчою базою, а й загальним рівнем цивілізованості, виробничої культури та соціально-економічного розвитку суспільства. Україна активно інтегрує європейські норми з охорони праці у власну правову систему, створює умови для формування сучасної високої культури і відповідальності за збереження життя та здоров’я працівників.У першу чергу мова йде про ставлення роботодавців та працівників до питань охорони праці, їх налаштування на роботу без нещасних випадків. Забезпечення балансу між контролем за дотриманням законодавства, з однієї сторони, і наданням консультацій та інформації – з другої, дозволить досягти більшої гнучкості контрольних функцій з боку держави та створити кредит довіри до інспектора, через можливість роботодавця або працівника звернутися за порадою без застосування санкцій у відповідь. Необхідно орієнтувати та доводити до керівників, закріплювати на рівні свідомості кожного працівника, що заходи з охорони праці та їх виконання не повинні бути за для «галочки», що належна культура охорони праці потрібна насамперед для них, адже ніякі компенсації не повернуть втрачені на виробництві здоров’я та життя. До того ж для роботодавця це економно вигідно, адже очевидно, що видатки на ліквідацію аварійної ситуації (включаючи виплати по випадкам виробничого травматизму) є значно більшими, ніж витрати на заходи запобігання виробничого травматизму.

        Саме тому, всім працівникам, роботодавцям, громадськості необхідно пам’ятати, що людське життя – це найвища соціальна цінність, і ніякими обставинами не можна виправдати смерті людини. У суспільстві має зростати усвідомлення того, що співпраця та діалог між усіма учасниками щодо питань охорони праці є пріоритетними, адже поліпшення умов праці та її безпека одночасно зберігають здоров’я працівників і підвищують продуктивність праці та якість продукції.