Історія Сарненського краю невіддільна від історії Західної України. У минулому територія району була контактною зоною проживання двох давніх слов’янських племен – древлян та волинян, про що свідчать чисельні археологічні пам’ятки, які зберігаються в Сарненському історико-етнографічному музеї. 
        Перші сліди перебування людини на території теперішнього Сарненського району відносяться до стародавніх часів. На лівому березі Случа, там, де тепер розкинулися квартали районного центру, археологи виявили стоянки первісних людей доби неоліту. На піщаних дюнах, поблизу села Кричильськ у 1951 р. В.І. Канівцем виявлено стоянку мезолітичної доби. Біля мосту по дорозі до с. Корост – поселення гребінцево-накольчастої кераміки, виявлене у 1929 році. Також тут розміщується давній курганний могильник. А на південь від села, на березі річки Мельниця – давньоруське городище, оточене земляним валом. Місцеві жителі так і називають цю місцевість – Городище.
         Усе було на історичному шляху нашого краю: і татарська навала, і козаччина Северина Наливайка, і визвольна війна під проводом гетьмана Богдана, і перехід місцевості під юрисдикцію Росії в 1795 р., і, нарешті, розвиток капіталізму, а з ним промисловості і залізничного сполучення. 
        Після скасування у 1861 році кріпосного права Україна, як і Росія, пішла по шляху капіталістичного розвитку. Провідне значення в цьому на Рівненщині відіграли залізничні магістралі, будівництво яких розпочалось наприкінці XIX на початку XX століття (Клевань - Степанські дачі (1882 рік), Рівне - Лунінець (1885 рік), Київ - Сарни - Ковель (1902 рік).
        2 серпня 1885 року було відкрито рух поїздів на дільниці Лунінець - Сарни - Рівне. З цього ж таки дня почала існувати станція Сарни.
        Наприкінці минулого століття життя пристанційного селища значно пожвавилось. Сталося це завдяки будівництву ще однієї залізниці від Києва до Бреста, що пролягала через Коростень, Сарни, Ковель. Перехрестя двох залізниць значно змінило обличчя станції - вона перетворилась у важливий залізничний вузол. Відтак, помітно почало зростати місто та чисельність його населення. Вже в 1899 році в містечку жило понад дві тисячі чоловік. На станції прокладались нові колії, будувались нові споруди різних залізничних служб, підсобних приміщень. Почалося будівництво нового великого вокзалу, паровозного депо, водокачки, залізничного мосту через річку Случ.
        Після 1902 року станція Сарни стала вже одним з найбільших вузлів залізничних шляхів, які входили до складу Південно-Західної залізниці. Тоді ж було завершено будівництво вокзалу з кількома залами для транзитних пасажирів та службово-технічними приміщеннями. Станція поступово перетворювалася в населений пункт.
        У зростаюче місто стали поспішати ремісники, торговці, та інші ділові люди. Урізноманітнювався і склад самого населення. Крім українців тут жили росіяни, білоруси, євреї, поляки, чехи.
        Повсякденне життя молодого міста перебувало під наглядом міської управи, яка складалася з пристава, урядника і поліції. Був утворений і почав діяти мирний суд.
        У 1902 р. почало працювати Сарненське двокласне залізничне училище.
        У 1903 році в Сарнах відкривають двокласне сільськогосподарське училище, в якому працює 7 вчителів і навчається 353 учні: 210 хлопців і 143 дівчини. Це одне з найстаріших сільськогосподарських училищ не лише на Рівненщині, а й після Херсонського, яке було засновано у 1874 р. й на всій території сучасної України.
        Водночас велось будівництво двох будинків під школу, яка відкрилась в 1906 році.
        У 1914 році біля міста, в районі Сарни-Ковель, з метою використання на науковій основі великих болотних масивів Поліської зони під сінокоси і пасовища, виробництво зернових культур і овочів, оздоровлення місцевості, поверхневого покращення лісів було організовано болотну дослідну станцію. Сарненська науково-дослідна станція вважається однією з найстаріших в Україні, яка функціонує і по нині. Співробітники станції вивели нові сорти трав, що ростуть на торф'яниках та осушених землях, розробили рекомендації використання забруднених радіонуклідами земель.
        За часів Першої світової війни Сарни були важливим стратегічним пунктом, де розміщувалися військові частини, госпіталі, склади з амуніцією.
         За станом на лютий в 1921 р. у Сарнах проживало майже 6 000 чоловік. Це було повітове польське містечко, яке жило лише залізницею. 
        Датою заснування Сарненського району вважається 4 грудня 1939 року, коли була утворена Рівненська область, і згідно з адміністративно-територіальним поділом тоді ж було створено 30 районних і одну міську ради в м. Рівне. Рішенням облвиконкому від 26 лютого 1940 р. в області організовано 56 перших сільських рад, а в містах Дубно, Сарни, Здолбунів, Костопіль, Корець, Остріг створені міські ради, підпорядковані райвиконкомам.
        У січні 1940 року вийшов перший номер районної газети «Радянський шлях». Сарненці отримали можливість слухати радіо, читати газети, мати безкоштовне медичне обслуговування та навчання. В місті та по селам відкриваються бібліотеки. У район приїздять молоді спеціалісти зі сходу України: інженери, агрономи, вчителі, лікарі. На щойно створений Сарненський та Здолбунівський відділки Ковельської залізниці прибуло 1500 залізничників. У місті на той час функціонували: лікарня, дві аптеки, магазини, школа, хата-читальня, клуб залізничників, сільськогосподарське училище.
        22 червня 1941 року мирне життя країни було перерване віроломним нападом Німеччини. 6 липня 1941 р. гітлерівці зайняли Сарни. З перших днів війни територія Сарненського району стала місцем запеклих боїв. Місто і прилеглі села піддавались нещадному бомбардуванню.
         Сарненські ліси й по сьогодні пам'ятають сміливу операцію партизанського з'єднання С.А. Ковпака на залізничному вузлі, що ввійшла в історію Великої Вітчизняної війни під назвою “Сарненський хрест”. Партизанські підривники висадили в повітря п'ять залізничних мостів на річках Горинь і Случ, що схрещуються поблизу міста. Робота найбільшого залізничного вузла на півтора місяця була паралізована. Водночас вивели з ладу важливу ділянку залізничної магістралі Київ-Ковель-Брест, що забезпечувала бойову діяльність німецьких формувань.  
        На примусові роботи до Німеччини було вивезено 1500 юнаків та дівчат Сарненщини.
        З липня 1941 по жовтень 1943 року в Сарнах діяла підпільно-диверсійна розвідувальна група під керівництвом колишнього начальника станції М. К. Фідарова, у 1943 р. страченого гітлерівцями. Ця група заподіяла фашистським загарбникам відчутних втрат. До цієї групи входили Вацлав Ісаковський, Іван Наумець, Марія і Борис Морозовики, Іван Гусєв, Олександра Новицька. Вони мали зв'язок із партизанським загоном “Переможці”. Надавали їм відомості про рух поїздів через станцію Сарни, дислокацію військових частин, патрульних пунктів. Та й самі диверсанти неодноразово прикріплювали міни до поїздів, підривали колії.
        11 січня 1944 року місто було звільнено від німецько-фашистських загарбників 397 і 143 стрілецькими дивізіями, які штурмом оволоділи містом, хоча бої йшли протягом 3 днів за кожну вулицю, за кожний будинок. Фашисти не хотіли здавати залізничний вузол, який мав важливе стратегічне значення для просування радянських військ. За визволення міста Сарни 12 січня 1944 року о 20 год. Москва салютувала 12-ма артилерійськими залпами із 124-х гармат. 143-я стрілецька дивізія за визволення міста була удостоєна ордена Бойового Червоного прапора, 397-а дивізія отримала назву “Сарненська”. Командир 143-ї стрілецької дивізії Герой Радянського Союзу Заікін - Почесний громадянин м. Сарни.
        На вулиці імені полководця Суворова знаходиться величний Меморіал Солдатської Слави, який було відкрито у 1977 р. (архітектор Є. Пронів). Його увінчує врочиста стіна з барельєфними зображеннями орденів Перемоги і Вітчизняної війни, фігурний виріз у формі п'ятикутної зірки служить входом на меморіальне кладовище. Перед входом застигла бронзова фігура солдата. Він схилився на коліно і похилив голову, віддаючи шану тим, хто спочиває тут вічним сном. В його братських могилах поховано 2705 солдат і офіцерів, які загинули в боях за Сарни та від ран, одержаних в бойових операціях. Кожної весни, в День Перемоги, тисячі сарненців разом з ветеранами війни приходять сюди, щоб покласти на могилу воїнів квіти, схилити голови перед їх подвигом в ім'я свободи і миру на землі.
        Уже в повоєнний час Сарни почали розвиватися як промисловий центр. Тут було збудовано чимало заводів і комбінатів.
        У 60-х роках ХХ століття пройшло укрупнення районів і колишні Клесівський та Степанський райони ввійшли до Сарненського. Так, Сарненський район став за площею одним із найбільших в області.
        Сарни увійшли в світову історію завдяки тому, що саме тут на військовій базі «Сарни», була знищена остання пускова установка ракет середньої дальності згідно з договором між колишнім СРСР і США.
        З містом пов'язані долі Нобелівського лауреата в галузі фізики Григорія Шарпака, письменника Бориса Шведа, лікаря-психотерапевта К. Дубровського, Президента ВАСГНІЛ М. Ольшанського, оперної співачки, яка своїм чудовим голосом репрезентує Україну за кордоном, Наталії Ковальової, спортсмена-борця П. Котка. У розвиток науки, певний вклад внесли науковці Сарненської дослідної станції.
        На сьогодні Сарненський район - один з найбільш економічно й соціально розвинених районів області.

Другий день Трійці - День міста Сарни
1725 рік - відкриття в м. Сарни Свято-Троїцької церкви
1848 рік - Виступ селян у Степані проти феодального гніту
2 серпня 1885 року - заснування пристанційного поселення на залізничній колії Лунінець-Рівне - дата заснування м. Сарни
1902 рік - пущено в дію вітку Київ - Ковель
1902 рік - засновано ст. Сарни
1903 рік - в місті відкрито перше двокласне сільське училище
1903 рік - на ст. Сарни відкрито перший медпункт
1905 рік - відкрито в місті першу школу
1905 рік - відкрито клуб «Залізничник»
1905 рік - засновано Парк залізничників
10 липня 1906 року - в м. Сарни народився письменник Борис Швед
1914 рік - відкрито в м. Сарнах болотну станцію (нині науково-дослідна станція по освоєнню боліт)
15 листопада 1915 року - народився Чуприна Степан Іванович (15.11.1915-8.04.1998) - художник-аматор із смт.Степань
1916 рік - Брусиловський (Луцький) прорив
19 лютого 1918 року - перебування на станції Сарни Голови Центральної Ради УНР М. Грушевського
5 березня 1919 року - день визволення Сарн від більшовиків петлюрівськими військами
1 серпня 1924 року - народився Григорій Шарпак - лауреат Нобелівської премії
1930 рік - відкриття у місті першої гімназії (навчання велось польською мовою)
20 вересня 1939 року - визволення міста Сарни радянськими військами від польської окупації
1939 рік - відкрито в місті першу публічну бібліотеку
1939 рік - відкрито першу середню школу міста
4 грудня 1939 року - м. Сарни стають районним центром Рівненської області
1940 рік - засновано районний часопис «Радянський шлях» ( нині «Сарненські новини»)
1940 рік - створено деревообробну артіль "Перше Травня", на базі якої в I960 році відкрито меблеву фабрику
6 липня 1941 року - окупація м.Сарни гітлерівськими військами
14 жовтня 1942 року- на території Сарненщини сформовано перші загони УПА
Грудень 1942 року - партизанські загони з'єднання С.А. Ковпака провели операцію «Сарненський хрест»
2 травня 1942 року - народився Леонід Зіновійович Куліш (2.05.1942-27.04.2007) - член Національної спілки письменників і журналістів України, лауреат премії їм. В. Кобилянського, дипломат Всеукраїнського конкурсу «Байка – 2001», лауреат премії всеукраїнської газети «Веселі вісті», лауреат Нобельської премії
11 січня 1944 року - визволення Сарн від німецько-фашистських загарбників радянськими військами
1945 рік - створено автопарк
1945 рік - створено харчокомбінат
6 жовтня 1948 року - відкрито Сарненську районну дитячу бібліотеку
2 травня 1948 року - відкрито Будинок піонерів (нині Будинок дітей та молоді)
19 липня 1952 рік - народився Михайло Кика - член національної спілки журналістів України, житель с. Корост Сарненського району
Червень 1957 року - відкрито Сарненську музичну школу
1957 рік - створено ПМК-66 тресту «Поліссяводбуд»
1958 рік - у м. Сарни відкрито Сарненський районний Будинок культури
1960 рік - відкрито РМЗ «Укрводремтресту»
1974 рік - відкрито Сарненський історико-етнографічний музей
1980 рік - відкрито льонозавод
6 листопада 1982 року - народився Василь Титечко - член Національної спілки журналістів України, гуморист із с.Мале Вербче Сарненського району
1982 рік - розвиток боксу на Сарненщині
15 квітня 1991 року - відкрито Сарненське педагогічне училище (педагогічний коледж)
11 жовтня 1995 року - рішенням Сарненського міськвиконкому прийняті прапор та герб міста
1997 рік - створено Сарненський підлітковий клуб «Юність» та фізкультурно-спортивний клуб інвалідів «Повір у себе»
1999 рік - засновано Сарненську приватну дитячу хореографічну школу
1999 рік - відкриття в Сарнах Сарненсько-Поліської єпархії
3 квітня 1999 року - Указом Президента України від 3 квітня 1999 р. № 356 створено Рівненський природний заповідник
1 вересня 2001 року - відкрито економіко-правовий ліцей «Лідер»
1 листопада 2003 року - відкрито відділення Рівненської філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»
2003 рік - створено Спортивний клуб «Гладіатор»
2004 рік - створено Спортивний клуб «Олімп»
2008 рік - відкриття баскетбольного клубу «Будсерсвіс»
2010 рік - створено Молодіжний громадський фізкультурно-спортивний клуб «Сокіл»
2020 рік - відкриття спорткомплексу "Сарни-Арена"

  Район створено відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року   «Про утворення та ліквідацію районів».
  Раніше (1939—2020),територія району входила до складу Сарненського,  Дубровицького, Рокитнівського та частина території Володимирецького (Городецька сільська рада) районів Рівненської області 

 Відповідно до нового адміністративно-територіального устрою площа району становить 6233 кв.км, населення 213 тис.осіб, район включає 168 населених пунктів, у тому числі: 2 міста районного значення - Сарни(адміністративний центр) та Дубровиця, 4 селища міського типу - Клесів, Степань, Рокитне, Томашгород,  об'єднаних в 11 територіальних громад.

        Основу Герба складає щит зеленого кольору, верхня частина якого прямокутна, а нижня заокруглена півколом. В центрі щита розміщене малинове вістря, яке ділить щит на три частини. Верхня основа вістря дорівнює ширині щита. У верхній частині вістря знаходиться лапчастий білий (срібний) хрест, а в центрі зображена золотиста сарна у стрибку. Щит обрамлює жовто-золотий орнамент. Увінчує герб корона з дубового і вільхового листя.
        Елементи Герба символізують:
        Малинове поле зі срібним лапчастим хрестом - давній символ Великої історичної Волинської землі, до якої споконвічно належала територія Сарненського району. Хрест, широковживаний у геральдиці, є символом життя, належністю до християнського світу.
        Малинова барва - означає хоробрість, мужність;
        Зелене поле - символізує поліську землю.
        Сарна у стрибку - символізує назву району і його прагнення до розвитку.
        Жовтий з елементами золотого орнаменту, який обрамлює Великий Герб, стилізує традиційну старовину геральдичну в'язь давньої Волині.
        Корона, яка вінчає Великий Герб з листя дуба і вільхи символізує належність до районного герба.

        Прапор Сарненського району являє собою зелено-жовте полотнище із співвідношенням сторін 1:1,5.
        Прапор має три горизонтальні смуги, дві зелені по краях і жовту по середині. Співвідношення горизонтальних смуг 1:3:1. По центру жовтої смуги розташований головний елемент герба - малинове вістря із зображеною сарною у стрибку і лапчастим хрестом.